Розпізнати хронічну тривожність у дитини буває досить складно, оскільки вона часто “маскується” під ряд інших діагнозів. Найбільш звиклі симптоми підвищеної тривожності – це проблеми зі сном, відділення від батьків, нав’язливі думки та якісь дивні ритуали.
Однак цими ознаками тривожний розлад не обмежується.
Діти з невстановленою тривожністю часто є порушниками дисципліни у дитсадку, оскільки не справляються з тиском вимог та очікувань.
Деякі експерти з психічного здоров’я вважають, що саме тривога є однією з основних причин руйнівної поведінки, бо внаслідок тривожного розладу діти стають деструктивними та відштовхують дорослих, які можуть їм допомогти впоратися із проблемою.
Часто ані батьки, ані вихователі не розуміють причин деструктивної поведінки, як наслідок – дитина може витрачати по пів дня на виправдання перед дорослими і вислуховування повчань, замість того, щоб навчитися управляти своєю тривожністю.
Питання деструктивної поведінки як наслідку хронічної тривожності комплексне і потребує роботи як з боку батьків, так і з боку вихователів, адже оцінка стану дитини повинна базуватися на даних із різних джерел. В будь-якому випадку при систематичних проявах деструкції в щоденній поведінці варто уважніше спостерігати і слухати дитину, щоб виявити її причину.
