Чи не кожні батьки знають, що таке дитяча істерика. Різкі емоційні спалахи притаманні практично усім дітям і до певного віку через них особливо хвилюватися не потрібно. До двох років істерики та різкі емоційні перепади у маляти прогнозовані і, навіть, очікувані, однак, якщо вони часто виникають вже у шкільному чи, навіть, дошкільному віці, то можуть свідчити про проблеми із емоційною саморегуляцією у дитини.
Саморегуляція – це по суті здатність відкоригувати поведінку та емоції відповідно до ситуації. Йдеться і про вміння заспокоїтись та пристосовуватися до ситуації й обставин, і опрацювання розчарування без спалаху гніву. Простіше кажучи, саморегуляція емоційно відрізняє дворічну дитину від п’ятирічної і формується завдяки набутим навичкам.
Вміння коригувати свою поведінку відповідно до обставин з’являється поступово – чим старша дитина, тим краще вона може регулювати власні емоції. Якщо у певному віці дитина не набула відповідних навичок емоційної саморегуляції, то батьки повинні їй в цьому допомогти. На цю тему є чимало навчальних курсів, а також загальні поради, які допоможуть сформувати навички емоційної саморегуляції.
Перш за все варто знати, що проблеми із саморегуляцією у різних дітей проявляються по-різному: одні не можуть відтермінувати реакцію, тому емоційна реакція у них моментальна, інші ж “накопичують” емоції і немов би вибухають у певний момент. В обох випадках слід навчити дитину висловлювати свої почуття та емоції у менш руйнівний та більш ефективний спосіб.
Батькам важливо знайти баланс між бажанням заспокоїти дитину і між тим, щоб не піддатися дитячим істерикам. Якщо постійно задовольняти усі примхи, лиш би заспокоїти, то дитині стає важко розвивати самодисципліну: вона починає покладатися на батьків і очікує, що вони будуть зовнішнім регулятором. Якщо така ситуація повторюється часто, то згодом дитина засвоює цей спосіб як єдиноможливий.
Читайте також:
– Проявляти емоції не можна стримувати: де кома?
