Чи задумувались ви чому свої емоцій виражаєте саме так? Чому може бути складно сказати просте і щире “дякую” чи “люблю”?
Чи легко вам дякувати, навіть, якщо людина взяла незначну участь у ситуації? Чи легко виражати симпатію або антипатію? Чи буває складно висловити вдячність людині, яка часто допомагає, подекуди, навіть, жертвуючи власними інтересами? Чи легко говорити про любов своїй дитині, партнеру або партнерці, батькам? Чи задумувались ви чому свої емоцій виражаєте саме так? Чому може бути складно сказати просте і щире “дякую” чи “люблю”?
Ми живемо у суспільстві, де немає табу на “хороші” почуття – ніхто не присоромить за висловлення вдячності чи любові, але все ж часто це дається дуже складно. Річ у тім, що вираження почуттів – це один процес, який не розрізняє “поганих” емоцій від “хороших”, і якщо у людини затиснутий, так би мовити, один полюс, то проблеми виникатимуть і з іншим.
З нашої психіки неможливо вирізати те, що не подобається, залишивши тільки любов, радість, вдячність, зворушливість, легкість. З печаллю, злістю, ревністю, страхом також слід вміти жити і зважати на ці емоції та почуття. Часто людина блокує їх, відтак виникають неврози, безліч інших психоемоційних та психічних проблем, а також і труднощі з вираженням теплих, приємних почуттів.
Що робити з негативними емоціями?
Вчитися жити з усім спектром своїх емоцій психологи та психотерапевти радять за допомогою ставлення до них, як до дверей до того, на що вони вказують. Просто розізлившись чи посумувавши, і справді можна зробити висновок, що краще більше не починати цей “процес”, однак, знаючи причину таких емоцій, можна зрозуміти її цінність для нашого життя. Негативні емоцій – це своєрідний компас, наприклад, туга означає, що те, за чим сумуємо для нас цінне; а заздрість допомагає зрозуміти чого ми хочемо.
Для дорослої людини правильним є не відщеплювати від себе “негативні” почуття та емоції, а вчитися їх розуміти, розпізнавати їхні сигнали, досліджувати свій внутрішній світ, щоб правильно спрямовувати своїх ресурси на покращення життя. Цього варто також вчити дітей з найранішого віку – чим швидше дитина почне вчитися розуміти себе, свої стани, свої відчуття – тим краще.
