У щоденному житті кожної людини багато брехні. Вона є невід’ємною складовою життя і спілкування. Не обов’язково йдеться про негативну конотацію брехні, яка приносить шкоду, наприклад, сказати комусь, що вам сподобався подарунок, якщо насправді це не так – це збрехати, але така брехня глобально нікому не шкодить.
Діти також часто кажуть неправду – через страх, сором, вихваляння чи особисту вигоду. У батьків дитяча брехня, якщо вона спрямована на них, часто викликає образу і відчуття зрадженості і в емоційному пориві дорослі карають дітей за неї.
Це неефективний метод. Значно краще – знайти першопричину того, чому дитина сказала неправду і намагатися не піддаватися емоціям. До того ж, до брехні дітей часто підштовхують самі батьки. До прикладу, просять (або й примушують) сказати, що подарунок від тітки дитині сподобався, якщо насправді дитина ним незадоволена. Також діти беруть приклад з батьків, коли помічають, що ті іноді говорять неправду.
Часто діти привчаються брехати, щоб уникнути покарання. Наприклад, якщо ви заборонили дитині їсти цукерки, а потім, спитавши дитину, дізналися, що вона їх їла і покарали. Якщо так повторюватиметься регулярно, то згодом дитина почне брехати, щоб не отримати покарання.
Бажання отримати щось також може бути причиною дитячої брехні. До прикладу, якщо батьки обіцяли винагороду за виконане домашнє завдання, а дитина з якихось причин його не виконала, то заради винагороди може збрехати.
Дитина може сказати неправду також і коли хоче захистити когось зі своїх товаришів, подруг чи близьких. Знаючи, що вазон у класі розбив найкращий друг, ваш син може збрехати, вказавши на іншого хлопчика (або сказавши, що не знає хто це зробив), щоб захистити від покарання свого товариша.
Вихваляння – один з найпоширеніших видів брехні. Його діти використовують, щоб здатися кращими, “крутішими” в очах однолітків. Справедливо зазначити, що і дорослі часто кажуть неправду з такою метою, тому перш ніж дорікати дитині за неї – проаналізуйте свою поведінку.
Дорослі часто толерують обман, свідомо чи несвідомо навчають дітей казати неправду і завжди є прикладом для них. Тому не варто карати дитину за неправду – разом знайдіть причину. Якщо брехня комусь зашкодила, то поясніть це дитині. Працюйте над тим, щоб побудувати довірливі стосунки з дитиною – це завжди виграшна стратегія.
