Розлучення – це справа двох дорослих людей, тому дітей від неї слід максимально відгородити. Часто у дитини внаслідок розлучення батьків формується почуття провини, тому важливо пояснювати, що така ситуація склалася у стосунках мами і тата і в ній жодним чином не винна дитина.
Важливо залишатися люблячими батьками для дитини і давати це розуміти дитині. І мама, і тато повинні щодня знаходити час для дитини, незалежно від того чи проживають вони разом. Щодня спілкуйтеся з дитиною, цікавтеся її життям, допомагайте у вирішенні проблем та давайте поради там, де дитина їх потребує. Розлучення, навіть, найскладніше – це не привід забути про свою дитину, особливо у сучасному світі, де дуже багато способів для спілкування.
Не критикуйте колишню дружину чи колишнього чоловіка при дитині і не заохочуйте дитину критично відгукуватись про маму чи тата. Іноді діти з різних причин можуть говорити щось погане про когось з батьків – не слід приєднуватися до такого діалогу.
Не використовуйте дитину для отримання інформації про життя один одного. Часто розлученим батькам цікава інформація про життя один одного, але не можна робити дитину посередником в цьому процесі. Якщо справді щось дуже цікаво, а спитати особисто немає змоги – питайте у спільних дорослих знайомих. Вашій дитині може бути незручно розповідати про маму/тата те, про що вона/він просили не розповідати і незручно вам відмовляти. Не варто загострювати дитяче почуття провини.
Не перетворюйте схожість дитини до колишнього партнера чи партнерки на недолік. Наприклад, “Ти такий же як твій тато” у принизливому тоні формує негативне ставлення сина до батька. Дитина має право на особисті спогади і на особисті висновки, не слід нав’язувати свого досвіду.
