Порушення у сприйнятті особистих кордонів викликає багато супутніх проблем. Людина, яка не може знайти баланс у кордонах своєї особистості або зовсім замкнута, погано йде на контакт, не відкривається нікому, або ж навпаки – не може встановити жодних рамок і почувається ніби голою серед людей.
В обидвох випадках порушення меж спричиняє дискомфорт та може бути причиною багатьох інших психологічних проблем. Універсального правила про те, де повинен проходити особистий кордон нема – кожній людині потрібно формувати свої особисті межі.
Кордони особистості дають захист, відчуття безпеки – встановивши комфортні для себе межі, людина може комунікувати з іншими та з навколишнім світом загалом, не жертвуючи собою. Однак такі межі не означають статичність – для різних людей наші особисті межі можуть бути різні. Умовно, це як з одягом – ми не можемо постійно ходити в захисному скафандрі, як і не можемо перед усіма завжди бути голими.
Коли людина відчуває і вміє сформувати свої кордони, то розуміє, що інколи потрібно “одягнути плащ і защепнути його на усі ґудзики”, інколи ці “ґудзики” можна трошки привідкрити, а інколи – і зовсім бути без плаща. Баланс у відчутті особистих кордонів зменшує відчуття сорому та додає відчуття захищеності.
Важливим є й те, що при порушенні кордонів особистості багато енергії йде на маніпуляцію. Перш за все, маніпуляцію собою, своїми потребами і бажаннями. Саме тому так важливо знайти і втримувати баланс кордонів особистості – енергія, яка раніше витрачалась на такі маніпуляції вивільняється.
