Неповна сім’я, коли дитина (діти) проживають з кимось одним із батьків, виникає через різні причини. Батьки розлучаються, починають окремо проживати або й ніколи разом не мешкали, хтось з батьків помирає… Кожен випадок – завжди окрема історія та індивідуальний підхід.
Спільне у всіх неповних сімей те, що одна мама чи один тато не має з ким поділити домашні обов’язки, виховання дитини, заробляння грошей та всі інші справи. Щоб не зануритись з головою в рутину та сумбурність, психологи радять у такому разі планувати вирішення побутових та матеріальних питань заздалегідь.
Якщо матеріальні ресурси обмежені, не потрібно намагатися в один тиждень купити новий посуд і нові штори. А при неможливості поділити побутові обов’язки не слід в один день ремонтувати зламану поличку, влаштувати генеральне прибирання та їхати на великі закупи. Варто упорядковувати обов’язки і не звинувачувати себе у неідеальності.
Важливим є й вміння не забирати в дитини з неповної сім’ї дитинство. Інколи свідомо чи несвідомо самотня мама чи тато-одинак перекладають частину дорослих обов’язків на дитину – цього робити не варто. Нехай у дитини буде дитинство.
При фінансових труднощах неповної сім’ї не варто відмовлятися від подарунків та допомоги родичів чи друзів. в цьому немає нічого, через що варто було б соромитись. Як і в тому, до слова, щоб оформити пільги, визначені державою.
Самостійно виховуючи дитину важливо мати з ким поговорити про свої проблеми і не потрібно ховатися за “все добре”, якщо це насправді не так. Якщо немає близького друга чи подруги для таких розмов, то можна звернутися до психолога. Не варто говорити на ці теми з дитиною – це може бути важким психологічним тягарем.
