Тривога може виникати у дітей будь-якого віку. Зазвичай - це реакція на щось, що лякає дитину: залишитись самою вдома, візит до лікаря, вперше відвідини школи/садочка/гуртка.
Хоча й у всіх дітей тривога проявляється по-різному, є основні ознаки, за якими її можна виявити: зниження активності, слабкість в ногах, біль у животі чи голові, а також при тривозі у дитини можуть потіти долоні.
Спокійно вказуйте дитині на її поведінку, коли помічаєте симптоми тривоги, звертайте увагу на них, але не критикуйте і не робіть зауважень. Просто - описуйте, що відбувається. Питайте, чи дитина теж помічає їх. Наприклад, якщо ви помітили, що дитина гризе нігті, спитайте, чи дитина теж це зауважує.
Дитина повинна розуміти, що в її тривозі та її проявах немає нічого, чого варто соромитись. Розкажіть їй, що некомфортні ситуації у всіх можуть викликати стрес, тривогу та їхні ознаки. Також важливо, щоб дитина розуміла, що симптоми тривог у кожного можуть бути різними.
Коли дитина вже може ідентифікувати свій тривожний стан, дізнайтеся причини тривоги і спробуйте заспокоїти дитину. Розмова про те, що турбує дитину допоможе і заспокоїти і частково розвіяти страх. Наприклад, перед візитом до лікаря, який має зробити укол, поговоріть про це з дитиною: спитайте, що саме лякає - укол, лікар, голка тощо. Якщо симптоми стресу не проходять, використовуйте дихальні вправи, техніки візуалізації і просто підбадьорте дитину.
Звичайно, якщо це в принципі можливо, адже від візиту до стоматолога ви не можете відмовитись. Однак, якщо дитина, наприклад, боїться висоти і не може впоратися зі своїм страхом - не змушуйте її кататися на колесі огляду. У такому разі о тривогу може додатись ще й образа за те, що батьки піддали такому стресу.
Відмова ходити в школу/садочок, порушення сну та апетиту, надмірна агресивність чи активність, через які потрібно приймати заспокійливі - можуть бути симптомами хронічної тривоги. Якщо батькам не вдається разом з дитиною побороти це відчуття, то варто звернутися до фахівця.