Незалежно від віку дитини, батьки повинні бути послідовними у встановленні правил, їх дотриманні та “санкціями” за недотримання. Важливо розуміти, що діти не будуть дотримуватися тих правил, яких не дотримуються батьки і не будуть вірити у наслідки від недотримання, якщо батьки не виконуватимуть їх. Однак, при встановлення правил слід також зважати і на особливості віку дитини.
Домашня дисципліна від 0 до 3 років
У цьому віці діти цікаві до всього, їм хочеться всього торкатися, все пробувати і куштувати, тому наймудрішим є усунення спокус. Причинно-наслідковий зв’язок дитина у такому віці ще не розуміє, тому будь-яке покарання неефективне – маля ще не здатне зрозуміти зв’язок між вашими і його діями.
Усунення абсолютно усіх “заборонених” предметів неможливе, тому якщо дитина у віці до 3-ох років тягнеться до чогось такого – варто спокійним врівноваженим тоном сказати, що так не можна і дати дитині паузу для заспокоєння.
Домашня дисципліна від 3 до 6 років
Такі діти вже розуміють взаємозв’язок між подіями та явищами, тому їм потрібно пояснювати правила домашньої поведінки. Дитина повинна розуміти, що її очікує, якщо правила будуть порушені – лише пояснивши це є сенс у покаранні.
До прикладу, якщо дитина обмалювала стіну вперше, то обговоріть чому це не дозволено і що буде, якщо це повториться. Важливо, якщо дитина вдруге розмалює стіну, дотримати слова і реалізувати покарання. Найкраще, якщо воно буде пов’язане із зробленим. У випадку з настінними малюнками, до прикладу, можна обмежити використання олівців та долучити дитину до відмивання стіни.
Домашня дисципліна від 6 до 9 років
У цьому віці також важливе дотримання “обіцянок” щодо покарання. Дитина повинна знати, що ви маєте на увазі саме те, що говорите. Якщо ви погрожуєте розвернутися і поїхати додому, якщо діти не припинять сваритися у машині, то маєте бути впевнені, що зможете це зробити.
Не використовуйте нереалістичні погрози: “Якщо ти не припиниш, то ніколи не будеш дивитися телевізора” – гучна, але безтолкова фраза, яка нічого не навчить дитину, а лише дасть зрозуміти, що ваші погрози ніколи не реалізовуються і надалі можна не слухатись.
Не карайте дитину надто довго – це демотивує і дитина забуває першопричину. Важливо також разом з покаранням не забувати і про похвалу та винагороду за добру поведінку. Похвалити дитину за прибрану кімнату може бути значно ефективніше, аніж насварити за не прибрану.
Для дітей з найраннішого віку психологи радять впроваджувати правила. Чим раніше діти розумітимуть, що є правила і їх порушення загрожує покаранням – тим краще. Важливо, щоб батьки були послідовними і діяли спільно у цьому напрямі, а також показували власний приклад, адже якщо ваші речі постійно розкидані, то в дитини виникатиме логічне запитання: “А чому мої обов’язково мають бути складені?”.